Castle Party-2003. Biggest gothic festival in Eastern Europe, Bolkow, Poland, 26 - 27.07.2003
Reportage & photos by Roman 'YourJesus' Bekh

(Репортаж с крупнейшего ежегодного dark/independent фестиваля в восточной Европе. 26-28 июля, 2003 в г.Болков, Польша) by Roman 'YourJesus' Bekh.

Photogallery #1: ARTROSIS, CLOSTERKELLER, DELIGHT, DIARY OF DREAMS, EVE OF DESTINY, FADING COLOURS, FINAL SELECTION, GARDEN OF DELIGHT, IMMUNOLOGY, L`AME IMMORTELLE, OTHER DAY, TERMINAL CHOICE, UMBRA ET IMAGO, XIII. STOLETI and also photos of ukrainian goths

Photogallery #2: Ukrainian goths, Visitors, Castle Bolkow, bands: DIARY OF DREAMS, EVE OF DESTINY, L`AME IMMORTELLE, OTHER DAY, TERMINAL CHOICE, XIII. STOLETI

Reportage & photos from Castle Party-2003 by moonwalker

Reportage & photos from Castle Party-2003 by Grigoriy 'Tyrant' Sitenko

Reportage & photos from Castle Party-2003 by Olga 'Froes' Volodchenko

Reportage & photos from Castle Party-2003 by Scholar [coming soon!]

Reportage & photos from Castle Party-2003 by Beholder [coming soon!]

Ukrainian Castle Party site>>

Замість вступу

9 років тому в замку польського міста Гродзєц перед трьома сотнями людей виступило 5 груп, серед яких зараз найбільш відомі Moonlight і Fading Colours, що стало початком фестивалю Castle Party. З кожним роком він набирав обертів, збільшувалось число учасників та відвідувачів, а також був перенесений в замок міста Болков. За цей час встигли виступити такі зірки темної світової сцени, як: Inkubus Sukkubus, Clan of Xymox, Dreadful Shadows, The Breath of Life, Das Ich, Hocico etc., невраховуючи величезного числа польських груп, груп зі східної Європи та пост-радянського простору. В 2001 році була там і українська команда Кому Вниз. Цьогорічний фестиваль віщував бути цікавим і насиченим, перш за все через участь у ньому моїх улюбленців L'ame Immortelle та Diary of Dreams, а також інших команд суперзіркового рівня (Umbra Et Imago, The Garden of Delight, Terminal Choice), і, звичайно, груп, які мені завжди любо побачити та послухати (Artrosis, XIII Stoleti, Dance on Glass etc.).

А 2 роки тому я вперше потрапив на Castle Party. Це для мене, як для людини, що виросла в радянському і пост-радянському суспільстві, стало зовсім іншим виміром. Виміром, основна частина якого - це супершоу (як я вже згадував - це виступ кількох десятків колективів плюс вечірки з професійними клубними діджеями) і суперкарнавал, де місто на кілька днів заповнюється темними загадковими постатями (хоча велика частина цих постатей - це залиті "налєвкою" чи пивом польські металісти - але вони зовсім не до порівняння з львівьским п'яним стадом на день міста чи Незалежності), де на вулицях присутнє таке поняття як мужчина в спідниці чи частково оголена жінка (тут я маю на увазі поширений серед готес одяг, який не зовсім приховує інтимні частини жіночої фігури), де ніхто не дивиться з-під лоба чи тикає пальцем на розпущене довге волосся, татуювання чи нігті, помальовані в чорний колір (перше та останнє стосується, звичайно, осіб чоловічої статі). Чим менше часу лишалось до фестивалю, тим більше я марив ним - і, нарешті, настав той час, коли, залишивши позаду повсякденну рутину, я поринув в цей інший вимір...

Дорога (24.07.2003)

Все почалося після обіду перед львівським залізничним вокзалом, де я зустрівся ще з чотирьома колегами і попрощавшись з друзями, які морально підтримували нас протягом всієї нашої відсутності, ми, загрузивши на плечі 85-ти літрові рюкзаки, окупували маршрутку Львів - Шегині і почали свою нелегку дорогу до Болкова. На вже традиційному пішому переході людей (в основному поляків, що вертались з тютюно-алкогольних закупів) було досить, а спека стояла нестерпна, і щоб трохи полегшити собі життя, прийшлось скидати баласт шляхом знищення запасів українського пива, яке ми взяли собі в дорогу. Через деякий час польські митники зрозуміли, що ми ніякі не контрабандисти і пропустили нас без черги, навіть не перевіряючи багаж. Далі кілька годин в Перемишлі і безсонна ніч в поїзді до Вроцлава. Подивившись місцеві визначні пам'ятки та красиву площу Ринок my friends & me вступили в останній етап шляху до тогочасної "готичної Мекки" - тобто сіли на рейсовий автобус до Болкова.

За день до... (25.07.2003)

В мої плани першого дня перебування на "землі обітованій" входило поселення в кемпінгу, прогулянки по місту, Болковському замку плюс похід на ще один замок в Швінях, отримання акредитації і відвідання before party "From Dusk Till Dawn" в клубі Blue Ice. З цього всього не вдалось тільки попасти на Швіні через те, що нами була вибрана неправильна дорога і після кількох годин ходьби по пшеничному полі було прийняте рішення повертатись назад, так як скоро мало починатись "Від заходу до світанку". На вечірці, не зважаючи на тьму народу в задимленому сигаретами залі, мені дуже сподобалось, ді-джеї (De'Ath, Hellen, L. Rakowski та MarKucH) мали що запропонувати публіці, яка рубалась зі всіх сил аж до ранку. Далеко за північ я завалився в палатку і заснув мертвим сном.

День перший (26.07.2003)

Розпочинали фестиваль німці The Ancient Gallery, де найколоритнішою фігурою був лисий, голий до пояса та вдягнений в спідницю вокаліст. Грали індустріалізовану готику, і як для команди, що відкривала фестиваль, в мене про них склалось досить непогане враження. Їхні співвітчизники Other Day сподобались мені красивою вокаліскою та іміджом, але ніяк не музикою, яку я б назвав готичною попсою.

Поляки Deligth, яких я поважаю, на загальному фоні виглядали сіро і досить скучно. На Dark Stars Festival все було зовсім по іншому - групи приблизно одного напрямку й рівня - є що з чим порівнювати, а тут зразу далась взнаки різниця в класі. Також в їх складі я помітив зміну, де замість клавішниці за інструментом стояв довговолосий хлопчина.

Я не чекав, що виступ наступної групи, який відбувся задовго до виступу хедлайнерів першого дня, стане для мене найкращим концертом першого дня. Terminal Choice всі відведені їм сорок хвилин валили суперубойне гітарне dark electro і не давали скучати ні секунди, а особливо запам'яталась пісня про "колективне самогубство". Після концерту Кріс Пол (для якого Terminal Choice є далеко не єдиною його групою) & co розгулювали серед публіки, фотографувались зі всіма бажаючими і роздавали автографи направо і наліво.

Дальше наступила тривала перерва, в якій я пішов роздивлятись мерчендайз та пити пиво з соком. І так, гуляючи по замку, я й не помітив, як поле заповнилось великою кількістю людей, а тільки почувши знайомі мелодії пісні "Elizabet", стало ясно, що XIII Stoleti вже почали свій виступ. Грали вони простий, як двері, але заводний та хітовий "gothic rock по-чешськи". Юна клавішниця з лицем грішниці - спокусниці серйозно прикрасила сценічний імідж групи, а вірніше його відсутність. Шкода, що не було мого улюбленого "Candyman-a" з добре знаного мною альбому "Ztraceni v Karpatech". Зате були кавери на Sex Pistols та Bauhaus. Кількість народу та його підтримка ще раз підтвердила той факт, що XIII Stoleti користується великою популярністю в Польщі.

"Мій коханий" Artrosis, як я і передбачав, хоча і не повністю, але все ж розчарував мене - більшість загарних композицій була з останнього занадто експериментального та хитромудрого альбому "Melange", практично не було хітів з "Ukryty wymiar" та "Posrod kwiatow i cieni". Зі слів Медеї та її пухлого животика я зрозумів, що вона чекає дитину і вже на четвертому місяці. До того всього розсмішили намагання сесійного басиста з зовнішністю "тру дес метал фром Шведен" своєю поведінкою та жестами нагнати злість та лють в публіку. Забув, напевно, що це не його дез - думовий Sacriversum (а саме з цієї групи є він та сесійний гітарист), а всього-навсього опопсівший Artrosis. Само собою що був біс, бо його не бути просто не могло. Після цього концерту клавішник Artrosis-a Мацей Нєдзєльскі був помічений мною в компаніїї вокалістки Delight-у Паули Маслянскої. Пліткувати не буду - це справа вуличних тітоньок та бабусь.

Польскі панки, які були заявлені замість бельгійських dark - електриків Suicide Commando (їх я подивився і послухав би з великим задоволенням), ніяк не попадали в коло моїх інтересів, тож знову прийшлося йти на пиво з соком, роздивлятись замок, готів та мерчендайз. Але їх виступ був досить довгим, і волею - неволею прийшлось послухати і їх.

Наступними виступали Fading Colours. Як я зрозумів, Кріс Раковський забив на групу і займається зараз набагато серйознішими справами, за те в них з'явився новий, а вірніше старий учасник (він грав з Fading Colours раніше), який на сцені стояв за якимось гібридом ноутбука з секвенсорами, але стверджувати не буду, бо не виключаю можливості що мене серйозно заглючило з настанням темноти. Декой була як завжди скромна, а її вокал як завжди пречудовий. Багато було заграно нових речей, які серйозно тяжіють до трансу і навіть тріп-хопу, але музика Fading Colours ні в якому випадку не робиться від цього гіршою.

Злосні фетішисти Umbra Et Imago показали рівно те, на що вони здатні - ні більше, ні менше. Спочатку фронтмен групи, бридкий тип Моцарт, рикаючи в публіку під акомпанемент досить важкої, хоча й не дуже хитрої музики, наганяв на натовп страх, морок і відразу, в той час як по великому екрану демонструвався кліп Umbr-и, де акцентація уваги проводилась на таких речах, як закривавлене оголене жіноче тіло, пірсінгований клітор, фалоімітатор... Пізніше він по черзі знімав з себе циліндр, оголивши лису частину голови, плащ, спідницю та покатав на плечах гітариста. В цей час на задньому плані вже починалось порно - еро шоу. Дальше Моцарт спробував походити по руках натовпу, хоча це йому не зовсім вдалося. Кульмінацією шоу стало незвичайне примінення бенгальських вогнів - коли їх вставляли в жіночі статеві ограни і підпалювали. На завершення Моцарт завішав собі ногами на плечі одну з учасниць шоу і полизав її найерогеннішу зону, причому це все крупним планом показали на екрані, та ще й так, що людей з слабими нервами могло б вирвати. За більшою частиною цього шоу я дивився з спеціально відведеної території для акредитованих гостей, мас-медії та фотографів, і в цей час напевно всі вони були там, бо вільного місця практично не спостерігалось, на відміну від виступів інших груп. На біс вони не вийшли через пошкодження, яке отримав барабанщик, падаючи зі сцени. Навіть не знаю, добре це чи погано. З цього всього виникли як позитивні емоції (наприклад, здоровий сміх), так і негативні (нездорова відраза), і повертаючись в кемпінг, я побоювався, щоб вночі часом чогось страшного не наснилося.

День другий (27.07.2003)

На відміну від першого, початок другого дня був ознаменований страшенною спекою. З першої половини учасників найбільше я хотів попасти на концерт Dance on Glass, та через нещадну дію сонячних променів все вийшло майже з точністю до навпаки.

Прийшов я на останню пісню чехів Immunology і хоч вбий не пам'ятаю що то було. Наступними йшли дещо комічні японці Eve of Destiny, серед яких був присутній такий собі наштукатурений "Віктор Цой" на височенних каблуках. Вони виконували "готику по - японськи" і їх шалено підтримувала групка фанаток з країни сонця, що сходить. Подивившись десь половину виступу, я був змушений шукати місця в тіні та мінеральну воду. Це було найкраще з перших команд другого дня, хоча серйозно воно мене не приперло.

Послухавши одну композицію вдягнутих як прогресивні українські селяни німців Final Selection, я вирішив, що їм би не погано було б грати весільні пісні (у всьому винна спека - не дала нормально оцінити старання хлопців), після чого вирушив в центр містечка, де зустрів своїх львівських друзів, які мирно потягували вино, а один з них рятував п'яного в дошку польського металіста шляхом відспівування йому на вухо всього репертуару Металіки.

Трохи відійшовши в тіні від спеки, настав час іти на Dance on Glass. На вході в замок прийшлось затриматись щоб подивитись на компакти, а в повітрі вже лунало "Never Let Me Down Again". Пізніше музика стихла, що дало привід подумати, що Dance on Glass завершив свій виступ. Але потім, глянувши на розклад концерту, я був серйозно здивований, коли взнав, що їх виступ ще тривав і тривав. А за словами очевидців, Анна Бломберг співала зовсім сама під "фанєру".

Великого бажання спостерігати за польськими психоделік арт-рокерами Scianka чомусь не було, хоча віртуозність музикантів відчувалась. А десь під кінець вони виконали кавер на Deep Purple "Smoke on the Water".

Ну і нарешті почалось те, чого я чекав пів року з того часу, як взнав про склад учасників Castle Party 2003. Австрійскі зірки L'ame Imortelle відіграли відмінну програму, з якої особливо хочеться відмітити: з останнього альбому "Als Die Liebe Starb" - надпотужну "Aus Den Ruinen", мелодійну "Lake of Tears" та "Betrayal", під час якої Соня своїм неповторним вокалом так передавала емоції, ніби вона не співала просту пісню про нещасливе кохання, а запитувала в кожного з нас, навіщо ж ми її зрадили; з попередніх "Wenn Der Letzte Schatten Fallt" та клубний суперхіт "Life Will Never Be The Same Again". Всі музиканти були в строгих костюмах, часто робили різні рокіровки, міняючись інструментами, а сама Соня на одну пісню взагалі пропала зі сцени, вийшовши пізніше в дещо іншому одязі. А-фі-гєть!!! Мої любимці цілком заслужено виправдали свій статус.

Не є великим секретом, що Closterkeller користується шаленою популярністю в польської публіки, тож поле під час їх виступу було заповнене вщерть. Аня Ортодокс вже в далеко не молоді роки володіє таким вокалом, якому б могла позаздрити не одна народна співачка України, і зі всіх польських gothic metal груп на фестивалі мені найбільше хочеться відзначити саме їх, хоча на мою думку (але не на думку поляків), то вони виступали занадто довго - я просто не міг дочекатись Diary of Dreams.

Концерт Diary of Dreams розпочався майже так, як я собі уявляв - після невеликого інтро на сцені з'явився Адріан Хейтс і зі словами "Confront me…" "Traum:A" серйозно вразила мій слух (травма в хорошому розумінні цього слова). Не дивно що матеріал в основному був з двох останніх альбомів - "the Curse", "O'Brother Sleep", "Amok", "Panik?" (з цією піснею в мене почалась справжня паніка теж в доброму розумінні цього слова), "Soul Stripper", моя улюблена "She" (на біс), також були речі і з інших альбомів - "Butterfly: Dance!", "Mankind", "Chemicals", "Excile" (на біс) та ін. Звук був фантастичний а рухи Адріана Хейтса чудово доповнювали музику групи. Мабуть ні одна хімоманка не отримувала стільки задоволення та позитивної енергії від концерту Хіма, ніж я отримав від виступу Diary. Diary of Dreams - рулєз!!! Адріан Хейтс - зе бест!!!

Залишатись на польських прогресивних злобарів Sweet Noise вже не було сили, та й не хотілось псувати собі враження від недавно пережитого, тож, подумки подякувавши організаторам, за те що поставили їх останніми, я з чистою совістю пішов в кемпінг, де ще довго було чути концерт Sweet Noise.

Підсумок

Беззаперечно - Castle Party 2003 вийшов на славу. Найкращі концерти - це Diary of Dreams, L'ame Imortelle, Terminal Choice; приємно було почути вживу XIII Stoleti; як завжди сподобались Fading Colours; трохи підвів Artrosis, але я все одно буду вірити в нього; шкода, що не попав на Dance on Glass; ну та й шоу Umbra Et Imago не пройшло безслідно.

Cеред відвідувачів було видно багато позитивних змін - стильних готів приїхало вже не так мало, що трохи затьмарило металістичну тусовку. Дуже модними серед жіночої частини були фіолетові кольори в волоссі, а також прозорі або напівпрозорі вбрання, через які видно темну вузьку білизну. Так були вдягнуті навіть Анна Бломберг (Dance on Glass) та Аня Ортодокс (Closterkeller).

Українців теж було суттєво більше, ніж минулого року - крім моєї львівської компанії приїхали готи з Києва, Одеси, Тернополя. Приємно було побачити Мунвокера, Торквемаду, шкода, що не вдалось зустрітись з іншими УГП-шниками.

The End.

Ukrainian Gothic - Industrial Banner Exchange

Comments to : stranger@gothic.com.ua

Ukrainian Gothic Portal (c) 2000-2003