Рефлексії NECROPOLISу

Мефісто, я не можу жити
в цей вічний ранок у селі чума...
Нагуляк Роман

Photogallery
Impressions by Roman 'YourJesus' Bekh

Колись у середньовіччя, епоху правдивої готики, коли чернець сідав писати ікону , ніколи не підписував свого власного імені, як автор. Написання образів зводилось до медитації.
Автор ікони Бог, я лише тримаю в руках пензля.
Абстракція людини, як знаряддя (пензля, голосу, пера, мікрофона) є правдивою, рафінованою ініціацією людини як містика, оракула, пророка.
Одного похмурого зимового вечора у Львові, я спостерігав за написанням двох таких ікон.

Вінки та Ауді-Сіле.

Вечірка розпочалася виступом, добре знаної у Львові групи Ауді-Сіле. Як на мене, то це був найкращий концерт хлопців, відмінно налаштовані апарати, інструменти створювали чудовий клімат для звуку та компенсували недоліки приміщення "Ляльки", як концертного залу.

Ауді-Сіле - рефлексія руїни. В момент виступу обох груп, я зрозумів що українська готика, насправді є автентично українською. Ця музика не є клоном іноземної гот шоу індустрії. Атмосфера виконання, двох груп того вечора, є продуктом чуми, котра десятки років панує за вікном. Чума породжує злість в сильних, байдужість в слабких та самогубство в най слабших.

Готика Ауді-Сіле - ножі, вила, обріз за пазухою брудного плаща, це запалені будинки і замордовані страшною смертю ренегати. Пригадую Фльонц попросив написати кілька віршів для тексту групи, задав фон, тему і в цю мить, я зрозумів що я не маю відповідної лірики, усвідомив, що живу у вимріяному світ, у казці, яку вигадав для себе, через страх подивитися на світ тверезими очима, очима що дивляться крізь вікно. Коли Тобі, здалося , що я зловживаю патетикою, то подивися в очі Фльонца. Очі байдужі, мутні, очі самогубця, язик злий, голос Герострата. Перші речі, підірвали зграйку гот-скінів ( є і такі), які нап"яно, пробували отримати задоволення танцюючи руками( на зразок "Hail Hitler") це було зайвим, (imho) бо створювало незручності для кінооператорів, яким і так не було де притулитися.

На другій, третій пісні, готи підірвалися з місць і гротескною пантомімою під сценою перетворили концерт на гот-карнавал. Було на що подивитися.
Аналізуючи "Останню барикаду" (27.02.2003 р. Б.) , а саме слова Євгена (Вінки) про ідеологію та настрій власний та групи, розумію, що він таки мав рацію, і сказав щиру правду. Євген, бо власне його я зустрів вперше, коли переступив поріг "Ляльки" є доволі стриманою та похмурою людиною (у хорошому розумінні того слова).
Згодом після власного виступу "Вінки" зроблять зауваження про трохи не добре від лаштований звук , але як на мене це дрібниці, бо в часі від першої пісні до останньої готи прослухали на одному диханні. Чарівний голос Інни - голос утоплениці. Лірика її уст - позбавлений патетики плач і зітхання. Спів - безодня відчаю. Іван тримається на сцені , невимушено, вільно. Євгена на сцені взагалі немає, він сам в собі, здається коли б стеля Ляльки завалилася, або в залі вибухнула граната він не звернув би на це уваги. Виступ групи , невимушена імпреза, тож хто не чув Вінки вживу, той не чув їх взагалі. Депресійний фольк, на готичному грунті, це історія країни котра перетворює похорон в весілля (тризна) і весілля в похорон, міста в кладовища і кладовища в міста.

...Після виступу, на початку DJ сета Хоміуса, кияни вирушили до дому.
Цінності чужих світів ( DJ сет) їм потрібні лише як трофеї, ікони ж Вінки малюють самі.

Torquemada

Ukrainian Gothic - Industrial Banner Exchange

Comments to : stranger@gothic.com.ua

Ukrainian Gothic Portal (c) 2000-2003